ударом важкого залізного лому падає, «простягає морду, тяжко зітхає і конає». Маленький хлопчик (таким бачить себе уві сні Раскольни-ков) відпускає руку батька, продирається крізь натовп, підбігає до кобилки і цілує її мертві очі, скривавлену морду.

Сон справив надзвичайне враження на Раскольникова. З жахом він відкрив, що у своїх планах і намірах мимовільно поставив себе в один ряд із ґвалтівниками й убивцями.

Ця чергова сюжетна перипетія, цей цілком самостійний сюжетний виток змінюють напрямок сюжетної вертикалі на протилежний: настає спад дії. Наслідком переживань Раскольникова є його повторна відмова від замисленого злочину. Однак завершення «сюжету сумнівів» і цього разу не відбувається. Наступна сюжетна перипетія - випадкова звістка про те, що Лизавети, сестри лихварки, «завтра», рівно о сьомій годині вечора, не буде і стара залишиться сама, несподівано для самого Раскольникова повертає його до первинного задуму.

Фіналом психологічної дуелі, яка відбулася у спаленілій, хворобливій овідомості Родіона Раскольникова, представлено його роздуми з приводу розмови студента й офіцера в трактирі. Раскольников став несподіваним свідком цієї розмови. Говорили про лихварку Альону Іванівну. Студент емоційно доводив, що стара нічим не гребує, даючи гроші під проценти, вона сама не знає, навіщо животіє і взагалі невідомо, яку користь дає це «нісенітне, нікчемне, люте, хворе бабисько, нікому не потрібне».

«Чи не варто, - запитує студент, - замислитися над «арифметикою»: одне нікчемне життя, з одного боку, а з другого - тисячі життів, урятованих від злиднів, загибелі, хвороб. Убий її і візьми її гроші, щоб з їхньою допомогою присвятити потім себе служінню людству». Офіцер заперечує таку «арифметику», посилаючись на закони природи.

У розмові студента й офіцера вже простежується у стислому вигляді філософське, моральне підґрунтя роздумів Раскольникова, звучить найважливіше питання етики Достоєвського, вкладене в уста студента, який сперечається з офіцером: «Чи не загладиться один невеличкий злочин тисячами добрих вчинків?» Герой, перебуваючи під величезним впливом коротенької трактирної розмови, приймає рішення здійснити злочин і перевірити «арифметику». Вертикаль дії знову знялася догори. Сюжетне напруження досягло високої точки. Так закінчується перше коло «випробувань» Раскольникова, передісторія злочину. В кожній клітинці епічної оповіді, в кожнім епізоді загальної життєвої драми героя показано, як конфліктна свідомість відобразилася в його поведінці, в переплетінні суперечливих вчинків і поглядів, що швидко змінюються один одним.

Подібних відносно самостійних сюжетних циклів у романі декілька. Кожний з них має свою кульмінаційну точку (вбивство лихварки, зізнання в убивстві, одкровення при читанні Євангелія, злам у свідомості Раскольникова на каторзі), і всі вони, як акти єдиної драми, прямують до одного центру - філософської та психологічної аргументації трагедії особистості, яка присвоїла собі «право на кров».

«Зовсім тут інші причини...» Мотиви злочину Раскольникова розкриваються поступово. Не випадково мотивування вчинку Раскольникова обговорюються протягом усього роману. їх представлено в авторській оповіді, діалогах Соні й Раскольникова, Раскольникова