1821-1881

Достоєвський - один із геніїв людства. Сила його спадщини полягає у висвітленні тих філософських і моральних проблем, які в XIX ст. ще тільки зароджувалися. Саме у зв'язку з Достоєвським говорять про пророчу, провидницьку місію літератури, про передбачення, випередження письменниками XIX ст. грядущих кризових явищ гуманітарного характеру, таких як втрата ціннісних орієнтирів, сенсу життя, віри, посилення егоїстичного начала особистості, насильство в його найжахливіших формах: тероризм і вбивство людини. Усе це, на жаль, стало реальністю для світу в XX ст., і творчість Достоєвсько-го є застереженням майбутнім поколінням.

З ім'ям Достоєвського пов'язане мистецтво високої інтелектуальної напруженості, філософського розмаху, витонченого психологічного аналізу внутрішнього світу особистості. За силою проникнення в таємниці буття, за масштабністю порушених універсальних загальнолюдських питань російського письменника порівнюють із Данте, Шекспіром, Сервантесом, Руссо, Гете. Своєрідний антропоцентризм -виключна, загострена увага до людини в усіх проявах її праведної і грішної натури, надія на відновлення людського навіть у най-примітивнішому, пропащому індивідуумі визначають авторську позицію Достоєвського і є центральним напрямом його духовних шукань.

З плином часу стає більш очевидною думка про те, що Достоєвський не «жорстокий талант», не «злий геній наш», як писала про нього критика XIX - початку XX ст. Суть його творчості лаконічно і точно виразив М. Добролюбов, відзначивши спільну рису всіх творів письменника. Ця спільна риса - «уболівання за людину». Творчість Достоєвського є одним із стимулів розвитку екзистенціалістської філософії, етики та естетики XX ст. Ґрунтовно висвітлені ним теми трагічної самотності людини, «розірваної», суперечної свідомості й підсвідомості зумовили розвиток літератури в новому напрямі. Від Достоєвського йшли у своєму розумінні катастрофічного стану світу російські (М. Бердяєв, В. Соловйов, JI. Шестов, В. Розанов, Д. Мережковський) і західноєвропейські письменники-філОсофи (Т. і Г. Манни, Г. Белль, А. Камю, Ж. П. Сартр).