який бере непритомного хлопця у свій дім, де його лікують і вихожують, рятує його від загибелі. Так на сторінках роману з'являється ангел-покровитель Олівера - безмежно добрий старий Бранлоу, чимось дуже схожий на Піквіка, але дійовіший і рішучіший, персонаж швидше казковий, ніж реальний. Так, у будиночку цього добродія хлопчик побачив таємничий портрет жінки, на яку він чомусь дуже схожий, і в оповіді появляється інтригуюча загадка.

Побоюючись того, що Олівер може навести поліцію на злодіїв, вони викрадають хлопця. У цьому важливу роль відіграє спритна вулична дівка Ненсі, один із найцікавіших і найсуперечливіших жіночих образів у Діккенса. Вкрай зіпсована кримінальним середовищем, в якому вона животіє з дитинства, віддана душею і тілом, як вірний собака, своєму жорстокому і брутальному коханцеві бандиту Сайксу, Ненсі десь у душі зберігає природну доброту, почуття справедливості, вміння співчувати. В драматичну хвилину, коли вирішується доля Олівера, його життя або загибель, вона виявляється здатною на самопожертву, долаючи навіть страх перед реальною загрозою смерті. Добро в цій душі перемагає зло. Ненсі гине від руки Сайкса, рятуючи Олівера.

Малий Олівер, знову потрапивши в пазурі кримінальних злочинців, змушений взяти участь у грабіжницькому нападі. Примара шибениці, на якій він має закінчити за нав'язливим пророцтвом своє життя, набуває жахливої конкретності. Однак завдяки чудесному збігу обставин, завдяки пробудженню сумління у зачерствілій душі нещасної Ненсі, завдяки «святому» добродію Бранлоу Олівер не гине. Більше того, відкривається таємниця його походження. Він дізнається про трагічну історію своєї матері, про свого батька, який залишив йому спадщину. Стає зрозумілою невгамовна ненависть, яку відчуває до нього ще один романний лиходій - Монкс. Під цим псевдонімом ховається його єдинокровний брат, син Едвіна Ліфорда - друга Бранлоу. Мати Олівера, молода дівчина Агнес Флемінг (родичка Бранлоу), народила від Ліфорда нешлюбного сина і померла при пологах. Спадщина, яку залишив батько Олівера, і викликала жорстокі й підступні інтриги Монкса проти молодшого брата. Заповіт був складений так, що в разі, якщо в Агнес народиться хлопець і він виросте порядною людиною, більша частина грошей батька належатиме йому, а якщо він не виправдає сподівань і стане негідником - усе отримає Монкс. Він робить усе можливе, щоб розбестити Олівера, звести його на манівці й дістати спадщину. Всі ці сюжетні заплутані перипетії роблять другий роман Діккенса схожим на популярні авантюрні книжки того часу, де змальовано суцільною чорною фарбою постаті лиходіїв, такі як Фейгін або Монкс. Вплив естетики сентименталізму і романтизму дуже відчутний в «Олівері Твісті», як, до речі, і зв'язок із творами просвіт

I. Кравец. Ілюстрація до роману «Пригоди Олівера Твіста»