лежність вдачі. Вони можуть бути трохи дивакуватими, безмежно наївними або по-смішному впертими, але саме вони справжні люди і герої, які заслуговують на симпатію та любов тогочасних і сьогоднішніх читачів.

Важливу роль у романі відіграють постаті дітей - трагічні жертви батьківської черствості та марнославства - Поля Домбі, дочки Домбі Флоренс, позбавленої в дитинстві батьківської ласки, бо вона «фальшива монета» - не може продовжувати батьківську справу. Так само цікавими й індивідуалізованими є в романі образи юнаків - мужнього й щирого Уолтера і наділеного певними негативними рисами, але простодушного містера Тутса, зворушливого у своєму нещасливому коханні до Флоренс.

Однією із суттєвих проблем роману є становище жінки в англійському суспільстві часів життя письменника. Вона розкривається і в історії Флоренс, і особливо в історії другої дружини Домбі - Едіт Грейнджер. Подібний до неї тип жінки виступає в різних варіантах і в інших романах письменника («Холодний дім», «Великі сподівання», «Наш спільний друг» та ін.). Це дівчина з незаможної родини, яку виховали у переконанні, що любов і взагалі теплі почуття не відіграють ніякої ролі у шлюбі. Шлюбний зв'язок двох людей - це контракт, завдяки якому жінка забезпечує собі відносно незалежне і багате існування.

Однак аморалізм і розрахунок, які прищеплюють вихователі таким жінкам, як Едіт, виявляються безсилими перед звичними людськими почуттями. Глибоко нещасні в шлюбі, молоді жінки або страждають мовчки, або руйнується вщент їхня природна вдача, або вони бунтують проти свого нелюбого чоловіка і поривають із ним. Саме це робить Едіт, яка ненавидить Домбі за його нелюдський холод і безжальну гордість й зарозумілість. Вона тікає з його холодного й похмурого дому. Проте цього для неї замало. Едіт мститься йому по-особливому, вражає головне в ній - почуття гордості й власної гідності. Її втеча з негідником Каркером, довіреним службовцем Домбі, дуже образлива для покинутого чоловіка. Ця невиліковна образа знищує його самовпевненість, тотально підважує бездоганність всіх його принципів, що призводить до краху «Торговельного дому Домбі і син», до фінансового і людського падіння власника цього підприємства.

Отже ,Чарлз Діккенс є класиком англійської літератури, найбільшим англомовним прозаїком XIX ст. Можна стверджувати, що й досі феномен його письменницького успіху лишається не до кінця розгаданим.

Уявлення про Діккенса як про реаліста, котре існує майже півтора століття, неповне і неточне. Діккенс жив і творив в добу, коли романтизм ще не вичерпав своїх можливостей, коли володарями дум у світі були Бальзак, Гюго та інші автори, у творчості яких поєднувалися романтичні та реалістичні елементи. У творах вікторіанця Діккенса примхливо сполучалися риси двох напрямів - романтизму і реалізму, а також ще певні елементи просвітницького реалізму, готики і великий домішок сентименталізму. Всі ці складові не були еклектичною сумішшю, а становили цілісність, яка визначала своєрідну манеру цього майстра.

Любов до письменника багатьох читачів лишається незмінною, їм не заважає ані казковість чи заплутаність його сюжетів, ані деякі надто довгі й деталізовані описи місця подій, ані балакучість окремих персонажів, перебільшення і комікування в їхньому зобра