роману Ніколасу доводиться навчати дітей у цій школі і він повстає проти її антигуманних порядків. Ніколас втрачає місце вчителя. Однак згадка в романі про школу-пансіон Сквірса мала гучний суспільний резонанс. Подібні приватні школи-катівні були закриті, вся система освіти в Англії зазнала змін на краще.

Романтичне і реалістичне начало примхливо сполучаються і в наступному після «Ніколаса Нікклбі» романі «Крамниця старожитностей». Це майже казкова історія поневірянь «крихітної, тендітної дівчинки з безмежно милою вдачею», яка тікає разом із своїм напівбожевільним дідусем від переслідувань чудовиська-карлика Квілпа. Шляхи, якими рухаються втікачі, зображені письменником, котрий добре знав тогочасний англійський устрій. Реалістично відтворює він і психологію своїх героїв, хоча, звичайно, такий персонаж, як Квілп, аж ніяк у реалізм не вписується. Він походить із похмурих готичних творів, як Нелл - з чарівної казки, з фольклору.

Роман «Життя та пригоди Мартіна Чезлвіта» був написаний в другий період творчості Діккенса. Цей твір відзначається виключно складною структурою з кількома сюжетними лініями, які, перетинаючись, зливаються разом, створюють густе і щільне плетиво. Сміливо сполучаються в цій прозі різножанрові елементи і прийоми. В подальшому письменник будуватиме в подібний спосіб такі свої масштабні твори, як «Холодний дім» і «Наш спільний друг».

Образ головного героя цього твору - Чезлвіта-молодшого цікавий тим, що Діккенс зображує докорінні зміни в його характері під впливом випробувань у суворій школі життя. В іншому творі прозаїка ще небезпечніші випробування перетворюють легковажного, зарозумілого аристократа Юджина Рейберна на нову, зрілу, мудру, добру людину, яка вміє по-справжньому кохати, бути вдячною за добро і шанувати людей («Наш спільний друг»). Проблема складності й суперечливості людської вдачі з роками все більше хвилює письменника. У другій передмові до роману « Домбі і син» він писав про головного героя цього твору: «В містері Домбі не відбувається ніякої різкої зміни ані в цій книзі, ані в житті. Почуття власної несправедливості живе в ньому весь час. Чим більше він його пригнічує, тим несправедливішим воно стає. Прихований сором і зовнішні обставини можуть упродовж тижня чи дня призвести до того, що боротьба виявиться; але ця боротьба точилася роками, і перемога одержана нелегко». Думка про те, «що натура вперто веде вічну боротьбу сама із собою», - справедлива не лише для Домбі, а й для інших неоднозначних персонажів Діккенса, зокрема Мартіна Чезлвіта-молодшого.

Найяскравішим художнім образом-типом роману «Життя та пригоди Мартіна Чезлвіта» є містер Пексніф, у характері якого немає ніяких суперечностей. Він лицемірний негідник до мозку кісток. Віртуозність його лицемірства така, що ані його нескінченні нещирі промови, ані підступні вчинки, ані сповнені фальшу сценки, які він розігрує навіть із власними дочками, не набридають читачеві, а викликають своєрідне здивування, навіть захоплення, звичайно, не цим англійським Тартюфом, а майстерністю Діккенса-сатирика.