ципі уподібнюючись до позиції вченого, який проводить дослідження. Усунення присутності автора у творі, подолання суб'єктивності бачення й інтерпретації стають засадничими принципами поетики й стилю французького реалізму другої половини XIX ст.

Англійська література відзначається особливо глибокими реалістичними традиціями, що прийнято пояснювати як своєрідністю історії країни, так і особливостями національного характеру англійців, їхнім емпіризмом, нелюбов'ю до теоретичних умоглядностей та тверезістю світосприйняття. В англійській літературі реалізм набув значного розвитку вже у XVIII ст. і після «романтичної паузи» переконливо продовжився у XIX ст.

Характерною особливістю історії англійської літератури є те, що в ній важлива роль відводилася етико-моральному чиннику. Йдеться про етико-моральну доктрину, що склалася на основі протестантської етики англійського ранньокапіталістичного суспільства і мала великий вплив на духовну культуру країни, зокрема на літературу. Наочно це виявляється в тому, що у своїх творах англійські реалісти на чільне місце виносять етичні завдання, моральний бік проблем та колізій, виявляють схильність трактувати життєві явища в координатах етично-моральної системи і в ній же шукати їхнє остаточне вирішення. Слід погодитися із сучасними англійськими літературознавцями, що англійський реалізм не тільки поступається французькому чи російському в аналітизмі й критицизмі, а й самий його критицизм має відчутно інший характер.

Хоч Англія й була найрозвиненішою промисловою країною XIX ст. і в ній бурхливо розвивалися природничі науки, сцієнтизм¹ не набрав у англійській реалістичній літературі значного поширення. Відповідно англійським реалістам лишився чужий і об'єктивно-безпристрасний, «анатомічний» підхід до життя і людини. Акцентування етично-моральних моментів поєднувалося у них із виявом «людської уваги» до персонажів, емоційною насиченістю оповіді, навіть із деякою сентиментальністю. Не прагнули вони й до авторського самоусунення з твору, на різний лад, але активно присутність автора проявляється у Діккенса й Теккерея, III. Бронте та інших письменників. Яскраву своєрідність англійській реалістичній літературі придає комічно-гумористичний струмінь, органічно їй притаманний. У творах англійських реалістів часто розповідається про комічні або гумористичні пригоди героїв, значна увага приділяється комічним характерам і ситуаціям, важливе місце відводиться героям-дивакам, які створюють особливу атмосферу і водночас виконують функцію специфічного підсвічування зображуваного, зокрема світу буржуазної практики.

Найбільш глибокою і яскравою своєрідністю відзначається російський реалізм, що зумовлюється низкою чинників різного змісту й характеру. До визначальних належить передусім те, що розвинувся він у країні, де до 60-х років XIX ст. зберігався феодально-кріпосницький лад і до кінця століття давалися взнаки його пережитки. Це той тип реалізму, що виникав у країнах, дійсність яких ще не стабілізувалася й допускала різні шляхи подальшого розвитку, різні

'Сцієнтизм - абсолютизація ролі науки у складі світогляду.