і на Заході ідея становлення, розвитку, руху, постійної еволюції особистості не набула такого повного художнього втілення. Про «шекспірівський» психологізм російського генія із захопленням відзивався Г. Флобер.

Титанічну постать Толстого-художника вважали орієнтиром у своєму творчому житті російські письменники Чехов, Короленко, Горький, Купрін, Шолохов, українські - Іван Франко, Панас Мирний, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський. Традиції Толстого успадкували Гарді, Голсуорсі, Генріх і Томас Манни, Прус, Ожешко, Сенкевич, Роллан, Роже Мартен дю Гар, Драйзер, Т. Вульф, Фолкнер. Філософські та етичні ідеї Толстого надихали великого діяча Індії Махатму Ганді.

Сучасний французький прозаїк Ф. Моріак, порушуючи проблему засвоєння творчого досвіду письменників-класиків, писав про недосяжний художній рівень толстовських творів, якого, на його думку, світова література XX ст. не змогла перевершити: «Перечитуючи «Війну і мир», я відчуваю, що переді мною не пройдений нами етап, а втрачений нами секрет».

Життєвий і творчий шлях. Лев Миколайович Толстой народився 28 серпня (9 вересня) 1828 р. у маєтку Ясна Поляна неподалік від Москви. За походженням він належав до родової російської аристократії. Серед предків Толстого - князі Волконські, Трубецькі, Одоєвські, Голіцини. Генеалогічна гілка роду Толстих пов'язана з родинами Пушкіна, Тургенєва. Майбутній письменник рано осиротів -у два роки втратив матір, а в дев'ять років - батька. Турботи взяла на себе тітка Т. Єргольська, яка зайняла важливе місце в житті Толстого й виховала дітей (Льва, трьох його братів та сестру) у традиціях сімейної любові, дружби і поваги. '

1844 p., вирішивши стати дипломатом, юнак вступає до Казанського університету на східне відділення, потім переходить на юридичний факультет. Невдоволений казенною системою викладання, молодий Толстой залишає університет і продовжує освіту самостійно, виконує програму розширення знань у галузі літератури, історії, географії, музики, живопису, філософії, економіки, педагогіки.

Серед сучасників Толстой вважався (і дійсно був) одним із найеру-дованіших людей своєї епохи. Перший надрукований твір - повість «Дитинство» (1852) - приніс авторові заслужений успіх. Потім було продовження - публікація двох інших творів: «Отроцтво» (1854) і «Юність» (1857), які увійшли до знаменитої автобіографічної трилогії.

Розповідь про життя головного героя - Ніколеньки Іртеньєва, десятилітнього хлопчика, потім юнака, представлено як історію «становлення душі», самовиховання і самовдосконалювання, поступового змужніння характеру на ранніх етапах життя, що визначають долю людини і які, за Толстим, є не лише найсвітлішим, найодухотво-ренішим, найщасливішим, а й найважливішим періодом людського буття, його основою.

Ще до створення першої частини трилогії, 1851 p., Лев Миколайович Толстой покинув родовий маєток Ясну Поляну і вирушив, за порадою брата, на Кавказ, де вступив на військову службу, в артилерію. Ці